Писанка мальована з душею подарована

  5 травня православні християни будуть святкувати Великдень. Одним з обов`язкових атрибутів цього свята з давніх давен є фарбовані яйця. За звичаєм на Великдень українці пишуть писанки. Традиція писанкарства в Україні налічує тисячі років і передує запровадженню християнства в Україні. Писанка є символом весняного відродження природи, зародження життя, продовження роду, символ сонця, тепла і вічності. Сьогодні у нашій книгозбірні відбувся майстер-клас із писанкарства . У дружній атмосфері, допомагаючи один одному, наші користувачі ознайомилися із традиціями нашого народу і навчилися творити писанки. Дехто вперше спробував себе у цій справі, але й були й ті, хто впевнено тримав писачок та вмів ним вправно користуватись. Писанка вийшла неповторною у кожного! Українська писанка є не лише яскравою прикрасою, а й сакральним оберегом, тож нехай кожен виріб послужить на захист усіх домівом та усієї України!

Що цікавого?


Театр танцю "Айседора", яким керує працівник бібліотеки № 5 Поворознюк Л.А. мав можливість взяти участь у фестивалі-ярмарку громадських організацій міста. Щоб спілкування між різноплановими громадськими об’єднаннями відбувалось у невимушеній обстановці було вигадано фестиваль-пікнік "Громадську кухню" – учасники спільнот презентували партнерам та гостям заходу ексклюзивні смаколики зроблені своїми руками. 


Більше двадцяти організацій взяли участь у заході, який був проведений у суботу 27 серпня. У кожної організації була своя локація, всі намагались притягнути увагу до себе особливими цікавинками. Яскраво вбрані реконструктори, брутальні байкери та велосипедисти, веселі кавеенщики, чемна нова поліція, жінки з вокального ансамблю «Берегиня» та багато інших яскравих та приємних активістів. Не можливо було не звернути увагу на незвично вдягнутих юнаків та дівчат у старовинних сукнях та фраках. Під час розмови виявилося, що це актори театру танцю “Айседора”. 

— До нас приходять люди, які цікавляться історією та танцем, — каже Людмила Поворознюк. — Наше головне завдання — це заглибитися в історію Поділля, зокрема Потоцьких. Ще ми вивчаємо костюми та танці Європи 18—19 сторіччя. Сукні, які зараз на акторах театру танцю, створені власними руками, розповідає Людмила. — Оскільки швейні машинки з’явилися ближче до середини 19 сторіччя, то ми їх не використовуємо у створенні нарядів, а шиємо все вручну.




Коментарі