Писанка мальована з душею подарована

  5 травня православні християни будуть святкувати Великдень. Одним з обов`язкових атрибутів цього свята з давніх давен є фарбовані яйця. За звичаєм на Великдень українці пишуть писанки. Традиція писанкарства в Україні налічує тисячі років і передує запровадженню християнства в Україні. Писанка є символом весняного відродження природи, зародження життя, продовження роду, символ сонця, тепла і вічності. Сьогодні у нашій книгозбірні відбувся майстер-клас із писанкарства . У дружній атмосфері, допомагаючи один одному, наші користувачі ознайомилися із традиціями нашого народу і навчилися творити писанки. Дехто вперше спробував себе у цій справі, але й були й ті, хто впевнено тримав писачок та вмів ним вправно користуватись. Писанка вийшла неповторною у кожного! Українська писанка є не лише яскравою прикрасою, а й сакральним оберегом, тож нехай кожен виріб послужить на захист усіх домівом та усієї України!

Руки, що роблять дива

 


В одному з найданіших районів Вінниці - на Старому місті знаходиться своєрідний етнічний куточок, де час ніби призупинився. Саме там під кронами старих дерев у колишній садибі видатного українського митця Олексія Луцишина розташований музей гончарства.
"Музей гончарного мистецтва ім. О.Г.Луцишина" - науково-дослідний відділ Вінницького обласного художнього музею - був відкритий 24 липня 2005 року у садибі, де жив і творив видатний подільський митець, гончар, заслужений майстер народної творчості, член Спілки народних майстрів України Олексій Григорович Луцишин.

Стіни хати майстра прикрасив мозаїчний український орнамент, а інтер'єр музею відтворює помешкання, в якому колись жила родина Луцишиних - вдалось зберегти меблі, книги та навіть улюблений акардіон митця.

Фонди музею нараховують близько 1000 предметів, які репрезентують найкращі зразки подільської кераміки. До них входять вироби, створені Олексієм Григоровичем, а також, відомими подільськими гончарами - Романом Чмеруком, Сергієм Погонцем, Оксаною Верховою- Єднак, Володимиром Слубським та багатьма іншими.


За 16 років своєї діяльності музей став науково-мистецьким та культурно-просвітницьким центром з вивчення та популяризації українського народного мистецтва на Вінниччині.
Музей втілює різноманітні форми просвітницької роботи, серед яких такі широкомасштабні масові заходи, як щорічні обласні фестивалі, фестиваль-ярмарок народної творчості "Витоки", регіональний пленер гончарів, Великодній фестиваль "Українська писанка" та ін.
Також до колекції увійшли зразки традиційної гончарної іграшки та дрібної пластики - недарма народного майстра вважають основоположником української станкової керамічної скульптури малих форм. Серед виробів - і кераміка незвичайних форм, в яких втілені сюжети народних пісень, байок та казок.


Також до експозиції входять роботи колег та учнів Луцишина, які також творили в чи не найвідомішому гончарному центрі Поділля - селі Крищинці Тульчинського району. Вже наприкінці ХVІІІ століття крищинецький глиняний посуд був відомий не лише на території Вінниччини, а й у різних куточках сучасної України. А вже на початку ХХ століття для 150 сільських сімей гончарство стало спадковою справою. Серед відомих крищинецьких гончарів був і видатний народний майстер Іван Гончар.
Нині в рамках діяльності Центру музейної педагогіки розробляються тематичні лекції, відбуваються майстер-класи, лекції-практикуми з різних видів народного мистецтва, інтерактивні заходи, під час яких відбувається інсценізація народних звичаїв та обрядів.
Сьогодні двері музею відчинені для кожного, хто бажає відчути життєдайну силу гончарного мистецтва.



Коментарі