Козацькими стежками

  Ми, українці, - нащадки славних запорізьких козаків. Слово "козак" походить з тюркських мов і означає "вільна людина". На початку жовтня в Україні традиційно відзначається День українського козацтва. Це свято об`єднує гордість та повагу до історичного духу українського народу, його боротьбу за свободу та незалежність.  З нагоди Дня українського козацтва у бібліотеці-філії №5 відбувся захід для діток із КЗ "ЗДО №18", на якому малеча дізналась про те, хто такі козаки, як вони виглядали, де проживали. Також дітки переглянули історичні книги про наших славних пращурів. На завершення ми дійшли висновку, що кожен із нас є частинкою нашої славної землі. Та в кожному із нас тече кров цих мужніх та відважних людей.

Збирач народної мудрості (08 лютого - 200 років від дня народження О.В. Марковича)


8 лютого 1822 р. народився — Опанас Маркович (Маркевич), етнограф, член Кирило-Мефодіївського Братства, чоловік М. Вілінської (Марко Вовчок).

У с. Кулажинці Паня, (нині Полтавська область), де провів дитячі та юнацькі роки. Надзвичайно чемна, спокійна дитина могла годинами сидіти й слухати гру матері на фортепіано, розповіді та співи селян. Юний флегматик рано навчився читати-писати, грати, мав талант оповідача. Мати Опанаса заохочувала сина записувати почуті на вечорницях пісні, потім Олена Леонтіївна разом із Панасом виконували ті пісні перед гостями.

Закінчив Київський університет (1846), цього ж року увійшов до КирилоМефодіївського товариства. За участь у ньому та знайдене під час обшуку "стихотворение возмутительного содержания" – поему Т. Шевченка "І мертвим, і живим…" 1847 року був заарештований і висланий у м. Орел, на три роки під нагляд поліції, де працював помічником управителя губернської канцелярії. Тут в Орлі, у будинку К. Мордвінової, зустрівся Маркович з Марією Вілінською (Марко Вовчок), яка пізніше стала його дружиною.


Вплив Марковича на музичний фольклор був дуже помітний. 1888 року І. Я. Франко поставив нашого земляка у ряд творців "окремої національної української музики".

Маркович написав музику до "Наталки Полтавки" І. Котляревського, оперу "Чари", яку критика оцінювала дуже високо. 


Останні роки життя Опанаса Васильовича пов'язані з Черніговом. Саме на цей період припадає його знайомство з українською народною співачкою М. Загорською, яка виконала головну роль в опері "Чари", поставленій Марковичем. На жаль, партитура цієї опери не збереглася. 

Доля відміряла Опанасу Васильовичу короткий вік – 55 років, але він встиг чимало зробити на теренах україністики. Йому належать праці "Описание Малороссии" і "Записки о дворянском сословии Черниговской губернии", які сьогодні є бібліографічною рідкістю. Його фольклорно-етнографічні матеріали були опубліковані у виданнях В. Антоновича, полтавців М. Драгоманова, А. Метлинського, в "Записках Черниговского статистического комитета", в газеті "Черниговские губернские ведомости". 

Помер Опанас Васильович на руках у брата Дмитра і похований на Болдиній горі у м. Чернігові. Оцінюючи заслуги О. В. Марковича перед Україною, журнал "Киевская старина" писав: "Так пішла із життя благородна, талановита людина, сіяч добра, краси і науки".






Коментарі