Історія українського кінематографа почалася у вересні 1896 року в місті Харкові, де фотограф Альфред Федецький зняв кілька короткометражних документальних сюжетів, а в грудні в Харківському оперному театрі він же влаштував перший публічний кіносеанс. 1930-й рік був ознаменований показом першого звукового фільму "Ентузіазм: Симфонія Донбасу" режисера Д. Вертова.
День українського кіно отримав статус офіційного державного професійного свята в 1996 році. 12 січня 1996 року в Києві, другий Президент України Леонід Кучма підписав Указ №52\96 "Про день українського кіно", який наказував відзначати цю дату щорічно у другу суботу вересня місяця. В указі йдеться, що нове професійне свято в країні вводиться "на підтримку ініціативи працівників кінематографії України".
У 1928 році розпочала свою роботу Київська кінофабрика, яка незабаром стане кіностудією Олександра Довженка. У 1930 році у прокат вийшов перший звуковий фільм. У 30-х роках Іван Кавалерідзе знімає "Коліївщину"(1933), "Прометея" (1935), "Наталку Полтавку"(1936), "Запорожця за Дунаєм" (1937). Після Другої Світової війни, попри жорстку цензуру й тиск з боку тоталітарної держави, на екрани кінотеатрів виходять фільми Леоніда Осики, Сергія Параджанова, Кіри Муратової, Юрія Іллєнка та інших визначних українських кінорежисерів.
У ХХ столітті на екрани вийшло чимало українських фільмів, які стали культовими. У цьому столітті стали відомими на всю країну такі актори вітчизняного кіно, як Богдан Ступка, Іван Миколайчук і Леонід Биков.
На жаль, саме зараз цікавість до всього українського, в тому числі й кіно, обумовлена жахливою повномасштабною війною, що відбувається у нашій країні. Щоб про сучасне українське кіно і надалі говорили у світі, ми маємо віднайти нарешті свою особливу кіномову, автентичність та власну стилістику. Саме це надасть можливість відкривати нашому контенту такий важливий для нас світовий ринок.
.jpg)
Коментарі
Дописати коментар