Стигла нива, небо синє - то є прапор України

   Щорічно 23 серпня в Україні відзначають День Державного Прапора. Це свято встановлено задля вшанування багатовікової історії українського державотворення. Державний прапор - один з офіційних державних символів сувернітету держави. Він є втіленням національної єдності, честі та гідності, традицій державотворення, історії та сьогодення.  Український прапор - це не просто стяг із синього й жовтого кольорів. Це - символ нашого історичного духу, нашої совісті й незламності. Сьогодні наш прапор - поруч із військовими на передовій, у звільнених містах та на окупованих територіях, де люди чекають моменту знову підняти його з гордістю.  Напередодні свята  для наших користувачів  було експоновано та презентовано книжкову виставку "Стигла нива, небо синє - то є прапор України", де всі охочі мали змогу ознайомитися з книгами, що висвітлюють історію українського прапора, охоплюючи період від найдавніших часів до сучасності.

Що цікавого?


Театр танцю "Айседора", яким керує працівник бібліотеки № 5 Поворознюк Л.А. мав можливість взяти участь у фестивалі-ярмарку громадських організацій міста. Щоб спілкування між різноплановими громадськими об’єднаннями відбувалось у невимушеній обстановці було вигадано фестиваль-пікнік "Громадську кухню" – учасники спільнот презентували партнерам та гостям заходу ексклюзивні смаколики зроблені своїми руками. 


Більше двадцяти організацій взяли участь у заході, який був проведений у суботу 27 серпня. У кожної організації була своя локація, всі намагались притягнути увагу до себе особливими цікавинками. Яскраво вбрані реконструктори, брутальні байкери та велосипедисти, веселі кавеенщики, чемна нова поліція, жінки з вокального ансамблю «Берегиня» та багато інших яскравих та приємних активістів. Не можливо було не звернути увагу на незвично вдягнутих юнаків та дівчат у старовинних сукнях та фраках. Під час розмови виявилося, що це актори театру танцю “Айседора”. 

— До нас приходять люди, які цікавляться історією та танцем, — каже Людмила Поворознюк. — Наше головне завдання — це заглибитися в історію Поділля, зокрема Потоцьких. Ще ми вивчаємо костюми та танці Європи 18—19 сторіччя. Сукні, які зараз на акторах театру танцю, створені власними руками, розповідає Людмила. — Оскільки швейні машинки з’явилися ближче до середини 19 сторіччя, то ми їх не використовуємо у створенні нарядів, а шиємо все вручну.




Коментарі