Вірші війни

І живуть у пам`яті народу
Його вірні дочки і сини,
Ті, що не вернулися з походів
Грізної, великої війни.
Їх життя, їх помисли високі,
Котрим не судилось розцвісти,
Закликають мир ясний і спокій,
Як зіницю ока берегти.
                        (Василь Симоненко)

Все далі відходить від нас період Великої Вітчизняної війни. Народна пам`ять зафіксувала ці події у великій кількості творів, зокрема й поетичних, які однозначно оцінюють війну як народне горе.У роки війни поети та письменники України були з народом на найразноманітніших ділянках його праці.  Робота в редакціях газет, виїзди до військових частин і на передній край на фронтах, участь у підпільній боротьбі на території, захопленій окупантами, рейдах партизанських загонів - уже цей далеко не повний перелік дає уявлення про масштаб і розмах письменницької діяльності у війні.В рядах Червоної Армії перебували Микола Бажан, Іван Вирган, Андрій Малишко, Микола Упеник, Павло Усенко, Андрій М`ястківський, Платон Воронько, Микола Бажан, Микола Рудь, Іван Нехода, Любомир Дмитренко,  Петро Дорошко, Степан Крижанівський, Леонід Первомайський, Микола Шеремет, Ігор Муратов, Антон Шмигельський та багато ін. Вони жили життям народу, широкий резонанс мало їхнє художнє слово. І в тилу і на фронті вони душею були з народом. Їхнє слово придавало мужності, хоробрості, віри і надії.

Друга світова війна була серйозним екзаменом для української культури. Ніколи до того перед літературою не стояли такі складні та відповідальні завдання. І слід зазначити, що творці нашої культури виявилися на висоті свого покликання: вони все підпорядкували завданням розгрому ворога. На жаль, колесо історії повторило ще одну дивну війну... Та скільки б не минуло часу, ми пам`ятатимемо, якою жахливою є війна і якою ціною дається перемога життя над смертю.