17 березня виповнюється 165 років від дня народження М. О. Врубеля. Михайло Олександрович в Києві повинен був керувати реставрацією візантійських фресок XII століття в Кирилівській церкві, крім того, написати на стінах її кілька нових фігур і композицій замість втрачених та ще написати образ для іконостасу. Так Кирилівський храм увійшов в історію не тільки своїми стародавніми фресками, але ще і як пам'ятник, відображений генієм Врубеля.
Художник написав на стінах кілька фігур ангелів, Христа, Мойсея і, нарешті, дві самостійні композиції - величезне «Зішестя Святого Духа» на хорах і «Оплакування» у притворі. Працюючи в Кирилівській церкві, Врубель зізнавався в листі до сестри: «Малюю і пишу щосили Христа, а тим часом вся релігійна обрядовість, включаючи Христове Воскресіння, мені навіть прикро, до того чужі».
З чотирьох іконостасах образів Богоматір вдалася художникові особливо. Це один з його безсумнівних шедеврів. Написана вона на золотому фоні, в убранні глибоких, оксамитовий темно-червоних тонів, подушка на престолі шита перлами, біля підніжжя - ніжні білі троянди. Богоматір тримає немовля на колінах, але не схиляється до нього, а сидить і дивиться перед собою сумним віщим поглядом.
Інша композиція Врубеля в Кирилівській церкві - «Оплакування», - написана в ніші притвору. У ній є неповторний врубелевский ліризм, вираження скорботи в поєднанні з урочистим спокоєм; вона віщує ескізи «надгробного плачу» для Володимирського собору, зроблені трьома роками пізніше, вже після поїздки художника до Венеції.
Врубель написав ікони для «візантійського іконостасу» Кирилівської церкви. Але його ескізи до Володимирського собору не були прийняті. Занадто відрізнялися вони від традиційного іконопису. Серед робіт Врубеля у Володимирському соборі присутні лише орнаменти в бокових нефах. Це був крах. Врубель мріяв писати монументальні полотна. Не сталося. Він не написав Христа, але напише свого знаменитого дотепер Демона.
Врубель - тривожна, видюща душа. Він зачарувався демоном, але демон виявився лжепророком. За всіма його спокусами на ділі лежала порожнеча, безодня. Врубель душею торкнувся цієї страшної порожнечі і заплатив за це знання занадто дорогою ціною - руйнуванням душі. На його похоронах Блок скаже: "Врубель залишив нам своїх демонів як заклинателів проти лілового зла, проти ночі".
Коментарі
Дописати коментар