Таємниця Пушкіна (190 річчя видання "Казки про царя Салтана" О. Пушкіна)

 

Хто з нас в дитинстві не зачитувався дивовижними співучими казками А.С. Пушкіна.? Одна з них - «Казка про царя Салтана, про сина його славного й могутнього богатиря князя Гвидона Салтановича і про прекрасну царівну Лебідь». 

Казка була написана в 1831 році і через рік з'явилася в публічному друку. Ще в 1828 році Пушкін задумував написати цю казку, чергуючи вірші з прозою. Однак зупинився в кінцевому підсумку тільки на віршованому оповіданні. «Казка про царя Салтана» була записана Пушкіним в двох різних варіантах. Але автор не пішов в точності жодному з них, вільно варіюючи обидва і доповнюючи російськими народними персонажами і сюжетними лініями. Довгий заголовок казки - данина традиції поширеним в XVIII столітті лубочним назвами.

Пушкін використовував традиційну в народних казках тему долі оббріханої дружини і благополучного вирішення цієї долі. Друга тема, введена в казку самим Пушкіним, - це народний образ ідеальної, щасливої морської держави. Крім того, «тема мандрівки немовляти по хвилях, в кошику, скрині, ящику - одна з найпоширеніших тем фольклору, в тому числі і російського. Ці мандри є метафорою „загробних“ мандрів сонця, що зайшло, по потойбічному світі».

Як вказують пушкіністи, поет дуже близько дотримується усної традиції, і тільки власні імена (Салтан, Гвідон) взяті з інших джерел. Дослідники казки про Салтана знайшли у схожість сюжету та мотиви із відомих казок; «По коліна ноги в золоті, по лікоть руки в сріблі», «Співаюче дерево, жива вода і птах – балакун»,  «Зелений птах і Принцеса Бель-Етуаль», збірки Страпароли «Приємні ночі», казок «Тисяча і одна ніч» та «Кентерберійські оповідання» Чосера.

Із щоденника А.С. Пушкіна відомо, що він мав пряме відношення до містики і був прийнятий в масонську ложу «Овідій». Зараз сперечаються тільки про ступінь його залученості в езотерику. Судячи з усього, масонство Пушкіна носило неконкретний характер. Тобто, він не був серйозним «будівельником нового світу». Є думка, що в масонстві Пушкін не затримався якраз через те, що не вмів зберігати таємниці.

Картина Михайла Врубеля «Царівна Лебідь» (1900) стала результатом серйозної роботи художника над декораціями до опери “Казка про царя Салтана”. В цей час життя всієї родини майстра була тісно пов’язана з цією постановкою. Дружина виконувала партію Царівни, самому художнику було довірено створити декорації та ескізи костюмів.

Казкова опера Н.А. Римського-Корсакова "Казка про царя Салтана" була написана ним з нагоди 100-річчя А. С. Пушкіна і за словами самого композитора, була одним з найулюбленіших його музичних творів. Він сам зізнавався в листах до друзів, що його долає гордість і захоплення від власної творчості. Композитор активно брав участь в процесі постановки опери і йому вдалося переконати режисера виключити механічні ляльки на сцені в ролі білки і джмеля. В результаті, ці ролі були доручені дітям за наполяганням Римського-Корсакова.

Легендарний і популярний "Політ джмеля" з третього акту став візитною карткою як самого композитора, так і багатьох віртуозів виконавців, які із задоволенням виконують її на біс.