З великої рідні

 Цьогоріч виповнюється 60 років написання роману "Правда і Кривда" відомого українського письменника та драматурга Михайла Панасовича Стельмаха.

Михайла Стельмаха глибоко хвилювали проблеми вічні, глобальні. Ними він жив - художньо переправлював у місткі образи.

На початку 1959 року Стельмах з трибуни IV з`їзду письменників України вперше розповів про те, що працює над новим романом про сучасника, про людину, яка ламала залізний наступ фашизму, а зараз щовесни і щоосені засіває землю житом і пшеницею на щастя, на здоров`я і на добрий урожай. 

У 1961 році романи М.Стельмаха “Велика рідня”, “Хліб і сіль”, “Кров людська – не водиця”були удостоєні найвищої на той час нагороди – Ленінської премії.
   У цей же рік з-під пера письменника виходить один із найкращих творів – роман “Правда і кривда”. У ньому М.Стельмах сміливо порушив актуальні проблеми життя людини  в  тодішньому суспільстві,  засудив  фашизм і сталінізм, як найбільшу кривду і зло. 

Основна тема роману – життя українського села після звільнення від німецької окупації, у перші роки після війни, боротьба добра і зла. Події, змальовані у романі, вже стали надбанням історії, але порушені проблеми є актуальними і понині. Наприклад, автор констатує факт, що українське селянство, люди, які змалку звикли до праці на землі, втрачають любов до неї. Це на той час було досить сміливо. Письменник, звичайно, відстоює одвічне хліборобське право – право на землю.

Отже показ життя українського села в останні роки війни та перше повоєнне літо, переборення хліборобами неймовірних труднощів у відбудові народного господарства, зруйнованого гітлерівцями, — така провідна тема роману "Правда і кривда (Марко Безсмертний) . З фарватерною лінією переплітаються інші — не мені важливі: одвічна боротьба правди і кривди, добра і зла; безсмертя трудового народу як творця всіх матеріальних і духовних цінностей на землі; подолання згубних наслідків культу особи Сталіна; моральна чистота; порядність, чесність людини праці.

У романі "Правда і кривда" (Марко Безсмертний) Михайло Стельмах розробляє тему народу і величі його духу, правди, що перемагає і в кровопролитих боях, і в післявоєнних труднощах. Багатопроблемність зумовлю й багатоплановість роману "Правда і кривда": на життя героїв (наприкінці другої світової війни — незабутня весна переможного 1945 року) дуже часто в кінематографі чиєму напливі "накладається" й давне (передвоєнні роки), й недавнє (початок війни) минуле. У центрі уваги Стельмаха-романіста — художнє дослідження характерів. Передусім — Марка Безсмертного. 

Романіст найкраще спроможний відтворити історичні та психологічні процеси. Як художнє дослідження історичних закономірностей епохи, соціальних доль людських роман у принципі, "не мав собі рівних ні поміж інших літературних жанрів, ні поміж інших видів мистецтва". Свідчення цьому "Правда і кривда" — один із найвизначніших творів української літератури початку шістдесятих років.

Кілька поколінь українців зачитувалися творами Михайла Стельмаха – його твори виходили мільйонними накладами. Не дивно, що листи з усіх куточків України Стельмах одержував мішками. Люди, не знайомі між собою, писали, що він розповів про їхнє життя, і дякували за це…