З особистого досьє Івана Малковича: 10 травня 1961 року- народився в сім'ї Антося Малковича та Юлії Малкович (Арсенич) у Березові Нижньому Косівського р-ну Івано-Франківської обл.
Як казав сам Іван Малкович, дитинство було мало схожим на дитинство сільського хлопчика. Колорит і традиції Карпат, сімейний затишок, гірська природа, навчання, косіння трави - і разом з тим заборонена література, гра разом з батьками у сільському театрику, колядування і екстремальні походи до церкви на Великдень.
(Іван з батьками та дідусем. 1966)
У їхньому обійсті постійно гостювали друзі родини - переважно наукова інтеліґенція з Франківська і Львова, іноді з Києва. Вони приїжджали машинами на кілька днів, а то й тижнів, товариство ходило разом у гори по гриби. Іванів дідо був завзятим грибарем і водив міщухів горами, де тяжко було стежками вибиратися нагору, - щоб вони зрозуміли, що для подолання гір треба докласти зусиль. Потім усі збиралися за щедрим столом, співали пісень, жартували, сміялися і говорили про високе — і це неабияк вплинуло на хлопця.
У 1976 – після закінчення місцевої школи вступає на скрипкове відділення Івано-Франківського музичного училища ім. Д. Січинського.
Закінчивши музичне училище по класу скрипки у все ж обрав по тому літературу. Хоча, може, то вона його обрала, над даром-бо поети не владні, вони можуть тільки вдячно його прийняти.
Він належить до покоління восьмидесятників, увійшов у літературу разом з Ігорем Римаруком, Василем Герасим'юком, Оксаною Забужко; це їм випало переосмислювати радянський досвід, повертати замовчану, затавровану пам'ять.
В одному з інтерв'ю Іван Малкович сказав, що хоча на його шляху траплялися і недобрі люди, добрих усе ж зустрічалося більше.
Дев'ятнадцятирічним він стає переможцем знакового неформального поетичного змагання. Тоді найкращого поета обирали - голосуючи записками, таємним голосуванням - усі мешканці письменницького Будинку творчості в Ірпені. Обранцем такого авторитетного журі і став Іван Малкович.
Кінець вісімдесятих був часом, коли все здавалося можливим, коли розпадалися мури, руйнувалися заржавілі кайдани й заборони. Це час поетичних вечорів, фестивалів, яскравих перформенсів.
1985-го Малкович якраз отримав диплом філфаку Київського університету. Йому пощастило на добрих учителів. Це професор Андрій Олександрович Білецький показав його зошит із віршами самому легендарному перекладачеві й знавцеві літератури Григорію Кочуру - і тому вони сподобалися!
Життя почало стрімко мінятися, почали публікувати заборонені книжки, повертати імена, які так довго можна було шанувати лише у найвужчому колі.
Саме Іван Малкович став першим лауреатом премії "Бу-Ба-Бу" за найкращий вірш року. А ця відзнака в ту пору важила багато! (До речі, він охоче розповідає, що на одному з поетичних вечорів зустрів тоді й свою майбутню дружину Ярину.)
(З дружиною та сестрою.1990)
Здавалося б, улюбленцеві муз негоже братися до буденної роботи. А от Малкович за першої ж змоги, ще 1992 року, засновує видавництво "А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА". І спромагається на - без перебільшення - культурне диво.
Вже кілька поколінь українських дітей виросли з книжками, на яких стоїть цей веселий логотип. Казки, улюблені вірші, переклади класики…
Скажімо, знаменита "Снігова королева", проілюстрована художником Владиславом Єрком, зібрала цілий сніп престижних відзнак і в Україні, і за її межами. Пауло Коельо сказав, що це чи не найдивовижніша дитяча книжка, яку він бачив у своєму житті.
Жодного перебільшення: в Україні силами поета Івана Малковича створено одну з найперспективніших торговельних марок. «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА» перетворила дитячу книжку на модний і популярний товар. Тепер кожна дитина «від 2 до 102 років» – як зазначено на книжках видавництва – знає, що «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА» – це серйозно, якісно і назавжди.
З першого дня існування видавництва акцент робився саме на якості книжкового продукту. Оригінальний текст або переклад неодмінно мав поєднуватися з чудовими яскравими малюнками та якісною поліграфією. Дитяча книга від «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГИ» завжди була коштовною - і за якістю виконання, і за ціною, а відтак - і за суспільним резонансом.
Ошатні видання українських народних казок та української «Абетки», «Улюблені вірші», «Снігова королева» Г.К.Андерсена, Керролова «Аліса» і «Казки Туманного Альбіону» і, нарешті, світовий бестселер останнього десятиліття - семитомник пригод Гаррі Поттера Джоан Ролінг. Це тільки смачні вершечки, які здатні скласти славу і репутацію будь-якому видавництву. «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА» цю репутацію виборола і заслужила в нерівній боротьбі з українськими реаліями та численними зовнішніми чинниками.
Цікаво, що У 2002 році вихід першої книги «поттеріани» у видавництві «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГИ» було затримано на два місяці через обкладинку. Англійська сторона наполягала на американській обкладинці, – саме в такій «Гаррі Поттер» виходив у більшості країн світу, в тому числі і в Росії. Проте амбітному Малковичу вдалося домогтися дозволу на власну версію, що було значною перемогою видавництва. Боротьба була варта зусиль: англійським партнерам українська обкладинка дуже сподобалась. Малкович пишається, що в одному з телеінтерв’ю авторка «поттеріани» Джоан Ролінг тримала на столі саме український переклад своєї книги. На сьогодні видано всі одинадцять книг Джоан Ролінг –«Гарі Поттер»
Скількох зусиль вартувало Іванові Малковичу провадити свою улюблену справу і поширювати дуже часто економічно не вигідну, збиткову українську дитячу книжку за умов засилля російської книги, відсутності системи книгорозповсюдження та й просто людської інертності, відомо, мабуть, лише самому Іванові Малковичу.
Коментарі
Дописати коментар