Зоо-ерудит: дізнайся про тварин більше, ніж знає інтернет

  4 жовтня відзначають Всесвітній день тварин. Ця дата стосується не лише домашніх котів і собак - її головний зміст полягає у відповідальному ставленні до всіх тварин та умов, у яких вони живуть. Ця дата, присвячена добробуту тварин, відповідальному ставленню до них та впливу людських рішень на домашні й дикі види. У нашій бібліотеці відбулася година інформації "Зоо-ерудит: дізнайся про тварин більше, ніж знає інтернет", присвячена дивовижному та різноманітному світу тварин. Під час заходу учасники перевірили свої знання про братів наших менших, дізналися багато цікавих та маловідомих фактів про їхні звички, поведінку, особливості життя та рекорди. Захід став чудовою нагодою не лише весело провести час, а ще й раз замислитися над відповідальністю людини за тих, хто поруч, та необхідністю дбайливого ставлення до тваринного світу.

Життя довжиною у вічність (21 липня день народження Олени Теліги)


Українська поетеса, літературний критик, діяч української культури, діячка ОУН. Її було розстріляно німецькими фашистами у Бабиному Яру в Києві.

Життєва дорога Олени Теліги – це Росія, де вона народилась, Україна, де відігралась її головна життєва битва, це також еміграція до Польщі й Чехословаччини, де жила найдовше і писала вірші.

Можна сказати, що життя Олени Теліги ділиться на дві половини: перша – доволі безтурботна, хоч і бурхлива, а друга – ідейно-героїчна. Олена зростала в російськомовному середовищі. Родина мешкала в Петербурзі, з 1918 року – в Києві.

Батько Олени – Іван Шовгенів був професором Київського політехнічного інституту, за часів УНР очолював департамент у міністерстві шляхів. Після поразки Українських Визвольних змагань родина емігрувала до Чехії. Там Олена навчалася на історико-філологічному відділенні Українського педагогічного інституту в Празі.


У студентські роки, доти російськомовна, остаточно переходить на українську. У 1926 році Олена вийшла заміж за Михайла Телігу. Саме в Чехо-Словаччині вона ствердилася як поетеса та літературознавець. Згодом, після знайомства з поетом Олегом Ольжичем, у 1939 році вона вступає до лав Організації Українських Націоналістів Працює а її культурній референтурі. Готує тексти листівок, відозв, летючок, які відправляли в Україну.

Після початку радянсько-німецької війни, у липні 1941 року Олена разом із письменником Уласом Самчуком у складі однієї з груп перейшла Сян і вирушила до Львова, а 22 жовтня прибула до Києва. Тут поетеса одразу поринає в культурне життя, організовує Спілку українських письменників, співпрацює з редакцією «Українського слова», видає тижневик літератури і мистецтва «Літаври».


Така діяльність не могла бути не поміченою гітлерівцями. Її попереджали про небезпеку арешту, пропонували залишити Київ, але вона залишилися. Як пише Олег Жданович, вона відповіла на всі застороги й поради друзів: «На мене чекають люди. Я не можу не прийти тому, що боюсь арешту… Коли я не повернусь, то не забувайте про мене. Коли я загину, то знайте, що свій обов’язок сповнила до кінця…» 22 лютого 1942 року Олену Телігу разом з її чоловіком та іншими членами ОУН розстріляли в Бабиному Яру.

Коментарі