Арт-година "Найріднішій"

  День матері-це одне з найзворушливіших свят, адже саме мама займає особливе місце в серці кожної людини. Вона завжди зрозуміє, пробачить і любитеме без жодних умов, попри будь-які обставини. День матері відзначається, головним чином, широкими вітаннями матерів. Люди виражають свою повагу і любов до матусь, дарують квіти, любов до матусь, дарують квіти, подарунки, відправляють листівки та вірші. 11 травня до нашої бібліотеки завітали маленькі користувачі із КЗ "ЗДО №18 ВМР". Для юних чомучок була проведена екскурсія бібліотекою та арт-година "Найріднішій": діти із великою любов`ю розмальовували малюнки для своїх нень, також слухали оповідання та вірші про матусь, а також переглянули повчальний мудьтфільм про кошеня яке не слухалось маму. На завершення заходу ми дійшли висновку, що матусині настанови це і є найвищий прояв любові та турботи. Спілкування залишило незабутні враження про день вдячності любим мамам. Тож бажаємо, щоб кожна людина привітала свою маму, сказ...

Життя довжиною у вічність (21 липня день народження Олени Теліги)


Українська поетеса, літературний критик, діяч української культури, діячка ОУН. Її було розстріляно німецькими фашистами у Бабиному Яру в Києві.

Життєва дорога Олени Теліги – це Росія, де вона народилась, Україна, де відігралась її головна життєва битва, це також еміграція до Польщі й Чехословаччини, де жила найдовше і писала вірші.

Можна сказати, що життя Олени Теліги ділиться на дві половини: перша – доволі безтурботна, хоч і бурхлива, а друга – ідейно-героїчна. Олена зростала в російськомовному середовищі. Родина мешкала в Петербурзі, з 1918 року – в Києві.

Батько Олени – Іван Шовгенів був професором Київського політехнічного інституту, за часів УНР очолював департамент у міністерстві шляхів. Після поразки Українських Визвольних змагань родина емігрувала до Чехії. Там Олена навчалася на історико-філологічному відділенні Українського педагогічного інституту в Празі.


У студентські роки, доти російськомовна, остаточно переходить на українську. У 1926 році Олена вийшла заміж за Михайла Телігу. Саме в Чехо-Словаччині вона ствердилася як поетеса та літературознавець. Згодом, після знайомства з поетом Олегом Ольжичем, у 1939 році вона вступає до лав Організації Українських Націоналістів Працює а її культурній референтурі. Готує тексти листівок, відозв, летючок, які відправляли в Україну.

Після початку радянсько-німецької війни, у липні 1941 року Олена разом із письменником Уласом Самчуком у складі однієї з груп перейшла Сян і вирушила до Львова, а 22 жовтня прибула до Києва. Тут поетеса одразу поринає в культурне життя, організовує Спілку українських письменників, співпрацює з редакцією «Українського слова», видає тижневик літератури і мистецтва «Літаври».


Така діяльність не могла бути не поміченою гітлерівцями. Її попереджали про небезпеку арешту, пропонували залишити Київ, але вона залишилися. Як пише Олег Жданович, вона відповіла на всі застороги й поради друзів: «На мене чекають люди. Я не можу не прийти тому, що боюсь арешту… Коли я не повернусь, то не забувайте про мене. Коли я загину, то знайте, що свій обов’язок сповнила до кінця…» 22 лютого 1942 року Олену Телігу разом з її чоловіком та іншими членами ОУН розстріляли в Бабиному Яру.

Коментарі