Стигла нива, небо синє - то є прапор України

   Щорічно 23 серпня в Україні відзначають День Державного Прапора. Це свято встановлено задля вшанування багатовікової історії українського державотворення. Державний прапор - один з офіційних державних символів сувернітету держави. Він є втіленням національної єдності, честі та гідності, традицій державотворення, історії та сьогодення.  Український прапор - це не просто стяг із синього й жовтого кольорів. Це - символ нашого історичного духу, нашої совісті й незламності. Сьогодні наш прапор - поруч із військовими на передовій, у звільнених містах та на окупованих територіях, де люди чекають моменту знову підняти його з гордістю.  Напередодні свята  для наших користувачів  було експоновано та презентовано книжкову виставку "Стигла нива, небо синє - то є прапор України", де всі охочі мали змогу ознайомитися з книгами, що висвітлюють історію українського прапора, охоплюючи період від найдавніших часів до сучасності.

Великий Каменяр України

27 серпня 1856 року народився видатний український письменник, поет, публіцист, перекладач, учений, громадський і політичний діяч Іван Франко. Цього року відзначають 165-ту річницю з дня народження письменника.

Творча та наукова спадщина Івана Франка, без перебільшення, грандіозна: лише друковані твори становлять 50 томів. Упродовж своєї 40-літньої творчої активності Франко надзвичайно плідно працював не лише як письменник (поет, прозаїк, драматург) і перекладач, а й літературний критик і публіцист, багатогранний учений  -літературо-, мово-, перекладо- й мистецтвознавець, етнолог і фольклорист, історик, соціолог, політолог, економіст та філософ.


Франко відомий своїм інтересом до індійської культури, він вивчав літературу, філософські твори, тексти Вед на санскриті. Сам він говорив: "Жаль, що я не орієнталіст". Серед перекладів Івана Франка - біблійна "Книга Буття". Досі це найбільш точний переклад цієї частини Біблії українською мовою.


У 1870-1880-х роках Франко провадив активну журналістську та публіцистичну діяльність. Разом із М.Павликом видавав журнал "Громадський друг" та альманахи "Дзвін" і " Молот"(1878), спільно з І.Болеєм - журнал "Світ", із гуртком львівського студентства молодіжний журнал "Товариш"(1888). Співпрацював також у виданнях українських народовців: газеті "Діло", журналах "Зоря" та "Правда", багатьох польських та австрійських часописах. Протягом 1894-1897 рр. редагував літературно-науковий журнал "Життє і слово".

За власним зізнанням Франка, значний вплив на його життя та творчість мали взаємини з жінками. Він пережив три глибокі кохання: до Ольги Рошкевич, Юзефи Дзвонковської та Целіни Журовської, кожне з яких знайшло вияв у художній творчості. Дружиною письменника стала киянка Ольга Хоружинська. У подружжя було четверо дітей: Андрій, Тарас, Петро і Анна.

Франко-поет - автор 10 прижиттєвих книг віршів, до складу яких увійшло понад півтисячі окремих творів. Багатий творчий доробок (близько півсотні творів) складають поеми. Окрім того, Франко - автор своєрідних антологій поетичних переспівів-варіацій. Прозова творчість Франка - понад 100 оповідань, новел і казок, які склали 18 збірок малої прози. Іван Франко автор 10 творів великих прозових жанрів - повістей та романів.

Великий внесок зробив Франко у вивчення історії Галичини, зокрема Прикарпаття. Сучасний дослідник його етнографічної діяльності О.Дей зазначає, що Іван Франко написав загалом 50 праць з фольклору.

Величною є постать Івана Яковича Франка в українській літературі, історії та культурі. Його ім'ям названий Львівський університет, Київський драматичний театр, багато установ освіти, науки, культури в Україні та за кордоном. Іван Франко на сьогодні - єдиний український поет, якого номіновано на здобуття Нобелівської премії з літератури. 



 

Коментарі