Немеркнуча слава

 

День партизанської слави - свято, що відзначається щорічно 22 вересня. Свято партизанської слави встановлено в Україні "...на підтримку ініціативи ветеранів війни з метою всенародного вшанування подвигу партизанів і підпільників у період Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років, увічнення їхньої пам'яті...". Про це сказано в Указі Президента України "Про День партизанської слави" від 30 жовтня 2001 року.

Це - державне визнання внеску народних месників у велику Перемогу над нацизмом, відновлення історичної справедливості щодо масової участі українського народу у визвольній боротьбі проти гітлерівської навали. Це - свято людей сильних духом і з чистою совістю, які не шкодували життя для перемоги над ненависним ворогом.

Перші загони партизанів з'явились в Україні весени 1941 року під Черніговом та Сумами під керівництвом Миколи Попудренка та Сидора Ковпака.

Партизанський рух в Україні набув масовості з кінця 1942 року. Такий активний спротив окупаційному режиму з боку мирного населення виник внаслідок нещадного терору, масових вбивств, геноциду єврейського населення, вивезення молоді до Німеччини на примусові роботи.

Після визволення України від фашистів та їх союзників партизани вели бої спільно з радянською армією, а згодом перейшли переважно у Польщу(частина на Словаччину), де відзначилася партизанська девізія під командуванням П.Вершигори. Український партизанський штаб проіснував до 1 червня 1945 року.

За даними Державного архіву Вінницької області, на початку війни на території Вінниччини діяло понад 40 підпільних організацій, які співпрацювали з місцевим населенням, організовували економічні сабатажі, диверсії, вели збройну боротьбу. Найактивніше партизани діяли у м. Вінниця, а також Теплицькому, Гайсинському, Калинівському, Брацлавському, Немирівському, Липовецькому та Хмільницькому районах Вінницької області.

Окрему групу радянських партизанів в Україні становили невеликі загони та комсомольські підпільні групи: "Молода гвардія" на Донбасі, підпілля у Вінниці, загін капітана Кудрі у районі Диканівських лісів та уздовж Ворскли. Майже 30 тисяч учасників руху опору загинуло або потрапило в табори смерті.

Дія паризанських загонів та підпільних організацій у роки Великої Вітчизняної війни нанесли непоправні збитки живій силі, інфраструктурі та техніці противника, здійснили неоціненний внесок у наближення Великої Перемоги над фашистами та їх союзниками.

Історія воєн не знає жодного прикладу, коли народний рух опору досягав такого розмаху, організованості та ефективності, адже партизанський і підпільний рух в Україні за своїм значенням і масовістю став, по суті, другим фронтом у глибокому тилу ворога. У цей день ми вшановуємо подвиг партизанів та підпільників, які у період Другої світової війни пройшли крізь найскладніші випробування і відстояли право людей на свободу.

Коментарі