Мабуть, якщо оголосити конкурс на незнання героїв казкових повістей Едуарда Успенського, то в ньому не було б переможців. Адже задовго до того, як дитина навчиться читати, вона вже знайома з Чебурашкою, крокодилом Геною та старою Шапокляк, з котом Матроскіним, Шаріком та дядею Федором з Простоквашина і з багатьма іншими літературними героями творів письменника завдяки дитячим мультфільмам, які дивилися ще тато з мамою, а то й бабусі з дідусями.
Справжнє визнання прийшло до Едуарда Миколайовича після написання книги про Чебурашку. Ще десь у восьмому класі відправили Едуарда Успенського вожатим у четвертий клас "на виправлення". Як розповідає Успенський, чотирикласники його "виправили": він цілими днями просиджував з ними, вигадуючи для них різноманітні справи. Від тих занять з дітворою, від вічного вовтуження з дітьми на дачі, де навколо Успенського завжди збирався табунець малят, прийшов він до розуміння свого призначення. "Якби я не був вожатим, я б не став дитячим письменником", - казав він пізніше в одному з інтерв'ю.
Одного разу працював Успенський у піонерському таборі, і, щоб заспокоїти загін, читав дітям різні книжки. Та раптом усі цікаві книжки несподівано скінчилися, а нецікаві загін слухати не бажав. І Успенському вже нічого не зоставалося, як, не задумуючись, почати: " В одному місті жив крокодил на ім'я Гена, а працював він у зоопарку крокодилом". І став він розповідати свою знамениту казку.
Книжка про Чебурашку "Крокодил Гена и его друзья" вийшла друком у 1966 році, а у 1969 році з'явився мультфільм "Крокодил Гена". Вони так сподобались маленьким читачам і глядачам, що згодом Едуард Успенський продовжив цю тему, створивши у різні роки повісті-казки, п'єси та сценарії до мультфільмів "Чебурашка и его друзья" (п'єса, 1970), "Чебурашка" (мультфільм, 1971), "Отпуск крокодила Гены" (п'єса, 1974), "Чебурашка идет в школу" (мультфільм, 1983), "Бизнес крокодила Гены" (повість-казка, 1992), "Кроколил Гена - лейтенант милиции" (повість-казка, 1999), "Похищение Чебурашки"(повість-казка, 2000). П'єси та сценараї мультфільмів Успенський створює у співавторстві з Р.Качановим - режисером мультфільмів про Чебурашку. Сам письменник надзвичайний успіх Чебурашки пояснює його беззахисністю та слабкістю. Адже дітям зазвичай подобаються сильні герої, як Ілля Муромець, які здатні захищати. А поряд з Чебурашкою дитина сама усвідомлює себе сильною, бо відчуває потребу опікати та захищати маленьку тваринку.
У своїх інтерв'ю Едуард Успенський часто любив розповідати, що зовнішність Гени в книзі була описана досить скупо. Тому, працюючи над персонажами мультфільму, Шварцман вирішив відштовхнутися від капелюха, піджака і трубки. Відразу народився образ якогось джентельмена - трохи старомодного і трішки іноземця (все-таки родом Гена з Африки). Джентельменської чарівності крокодилу додав і неповторний голос Василя Ліванова (невдовзі актор зніметься в ролі Шерлока Холмса).
А образ Шапокляк Едуард Михайлович списав з своєї першої дружини - "громадянки суворої, супротивної і шкідливої". Хоча іноді письменник спохоплювався і додавав: "Хоча якщо вже бути чесним до кінця, Шапокляк має і мої риси. Характер у мене теж не ангельський." Цікаво, що дещо пізніше Успенський називав стару Шапокляк найулюбленішим персонажем своєї казки - перш за все, за "неоднозначність мислення".
Образ Чебурашки - це казкове відображення самої дитини. З одного боку, він дуже потребує в захисті і опіці дорослого товариша крокодила Гени, а з іншого - це втілення дитячої щирості і безпосередньості.
На превеликий подив самого письменника, казка про Гену викликала фурор не тільки на території рідної країни. Для Японії він став кумиром. У Швеції великою популярністю користувалися пластинки із зображенням мультяшних героїв, створювались дитячі передачі і постійно виходили дитячі журнали з коміксами. У Литві мультфільм був переведений на національну мову, в зв'язку з чим імена головних героїв дещо змінилися. Але це не зробило їх менш улюбленими або затребуваними.
Коментарі
Дописати коментар