Сьогодні, 22 листопада, виповнюється 220 років від дня народження надзвичайно талановитої людини - Володимира Даля.
Даль Володимир Іванович (літературний псевдонім - Козак Луганський) - письменник, лексикограф, етнограф, фольклорист, військовий лікар, один із засновників Російського географічного товариства (1845), почесний член Петербурзької Академії Наук, популяризатор української літератури та фольклору.
Народився в сім'ї лікаря Йогана Даля, данця за походженням, - одного з перших фабричних лікарів.Знаючи з сімейного виховання російську, німецьку, французьку, польську мови, так само з дитинства володів розмовною українською мовою, якою тоді розмовляла вся Україна, включаючи нинішній Донбас. В Україні Даль прожив 20 років. У 1805 році сім'я Далів переїхала до Миколаєва у зв'язку з переведенням батька головним лікарем та інспектором Чорноморського флоту. Дорогою під Новгородом, Володимир Іванович, записав від фурмана перші слова свого майбутнього словника розмовної російської мови. Тоді на кораблі Чорноморського флоту більшість матросів набирали з українських сіл, у їхньому середовищі постійно звучала українська мова, й саме у Миколаєві Даль поглиблено вивчав її й почав записувати слова та вирази української розмовної мови, яких він зібрав в Україні близько 8000, етнографічні матеріали; збирав український фольклор (пісні, казки, перекази), які використовував потім у своїх творах. Даль вважав, що російський словник є неповний без тлумачного словника живої української мови. У 1821 - 1822 написав дві одноактні комедії: "Наречена в мішку, або Квиток у Казань" та "Ведмідь у маскараді". У них щедро розсипані українізми, реалії миколаївського життя.
У 1832 р. Володимир Іванович знайомиться з Олександром Пушкіним, а після дуелі 1837 року Даль був присутнім біля ліжка вмираючого поета. У 1830 р. друкує повість "Циганка", 1832 р. - "Русские сказки...", тираж книжки вилучений, а Даль знаходився під арештом за "насмешки над правительством".
Чимало творів Даля написано за українським життям: повісті "Савелій Граб", "Небувале в тому, що було...", оповіданнях "Світлий празник", "Скарб", "Упир", "Ваша воля, наша доля". Він стежив за публікаціями українських письменників, на літературних вечорах у Є.Гребінки брав участь в обговоренні їхніх творів. Даль висловлював впевненість у великій перспективі української літературної мови. Він наймав резидентів, які збирали говірки Волинської і Подільської губерній. Для обробки матеріалів Даль найняв М.Лазаревського, близького друга Т.Шевченка. Тоді Даль мріяв зібрати саме повний український словник. Але, постійно проживаючи в Росії, Даль не зміг працювати одночасно й над українським словником, а зібрані 8000 слів подарував М.Лазаревському. За даними луганських вчених, син М.Лазаревського Сергій передав збірку Даля редакції журналу "Киевская старина", й згодом вона ввійшла до упорядкованого Б.Грінченком славнозвісного 4-томного "Словаря української мови"(1907-1909).
З виходом у відставку Даль поселився в Москві й цілком присвятив себе лінгвістиці. У 1861-1862 рр. опублікував збірник "Пословицы русского народа"(серед них э чимало й українських). 1863-1866 вийшла основна його праця - 4-томний "Толковий словарь живого великорусского языка", за який Даль був удостоєний Ломоносовської премії Петербурзької Академії наук і звання почесного академіка.
У передмові до словника, незважаючи на офіційне невизнання Російською імперією української та білоруської мов, Даль ставить їх в один ряд з усіма слов'янськими мовами.
Коментарі
Дописати коментар