Заграла скрипка весело, бентежно...

 17 травня в Україні і світі святкують Всесвітній день скрипки. В Україні скрипка має особливе місце - як у класичному мистецтві, так і в народному побуті. Ось і на сьогоднішньому занятті гуртка "Натхнення" ми торкнулися нотної душі : виготовляючи музичну аплікацію, та переглядаючи книгу з дитячими піснями та нотами, ми спробували стати композиторами (згадали українських народних пісень та на імпровізованому нотному стані розмістили скрипічний ключ, ноти, а також її величність - Скрипку). Сьогодні українські скрипалі виступають на престижних сценах та конкурсах по усьому світу, а українська скрипкова школа визнана однією з найсильніших у Європі. Тож шануймо, бережімо та пишаймося нашим народним культурним надбанням!

Батько Піноккіо

 

24 листопада минає 195 років від дня народження італійського письменника Карло Коллоді.

Карло Коллоді (справжнє ім'я Лоренціні) народився у Флоренції. Карло був старшим із десятьох дітей. Влітку їх відвозили у містечко Коллоді, на батьківщину матері. Саме назву містечка свого дитинства Карло, зайнявшись журналістикою, взяв за псевдонім, з яким увійшов до літератури.

Він був репортером і редактором патріотичних газет і журналів, видавав політико-сатиричні журнали "Ліхтар" та "Перепалка", упорядкував Тлумачний словник італійської мови. У цей час письменник опублікував декілька збірок своїх оповідань: "Плямочки", "Очі та носи", "Забавні нотатки" та ін.

У 1860 році Коллоді повернувся з війни і працював над новими романами, комедіями і сатиричними оповіданнями. Спроби писати для дітей почалися з перекладів чарівних казок Шарля Перро (1875). Великий успіх письменникові приносить повість для дітей "Подорож Джанеттіно по Італії", що вийшла друком 1876 року. Впродовж 1878 - 1881 років він видає цілу серію книжок про Джанеттіно - веселого, ледачого, трохи боягузливого італійського хлопчика, котрий любить добряче попоїсти.

Та світове визнання одержала книга Коллоді "Пригоди Піноккіо, або Історія однієї маріонетки", з героєм якої першими познайомилися читачі римської "Газети для дітей" у 1880 році. Журнальний варіант друкувався під назвою "Історії одного буратіно" (італійською мовою буратіно означає дерев'яна лялька) і за задумом письменника мав закінчитися смертю героя, якого повісили. Та така кінцівка викликала цілковите неприйняття юних читачів. Коллоді був змушений оживити дерев'яного чоловічка, і через три місяці на сторінках журналу з'явилося продовження його пригод.

Остаточний варіант казкової повісті вийшов окремим виданням у 1883 році під назвою "Пригоди Піноккіо, або Історія маріонетки". Казку було перекладено 87 мовами. Українською мовою книга Коллоді побачила світ у перекладі Ю.Авдєєва 1967 р. під назвою "Пригоди Піноккіо".


Популярність казкового героя Коллоді надзвичайно велика. Покинувши звичні сторінки книжок, маленький дерев'яний хлопчик вийшов на театральні сцени, на екрани телевізорів. У 1956 р. популярному герою на його батьківщині було споруджено п'ятиметровий пам'ятник з сюжетами про його пригоди. На п'єдесталі викарбувано: "Безсмертному Піноккіо - вдячні читачі віком від чотирьох до сімдесяти років".


Ця казка об'єднує дітей різних країн, вчить їх жити у мирі, любові та злагоді. Недаремно італійці жартують, що Піноккіо невідомий лише у тих країнах, де немає дітей.


Коментарі