Дім, де живуть книги

  28 березня на гостину до нашої бібліотеки завітали діти із КЗ "ЗДО №18 ВМР". Для малечі була проведена екскурсія бібліотекою, огляд дитячих книг та періодики. Також дітлахи відгадували загадки про персонажів із найвідоміших казок та переглянули мультик "Літаючі книги".

Людина із Задзеркалля (до 190 річчя від дня народження Л. Керролла)



27 січня 1832 року народився письменник Льюїс Керролл, якого насправді звали Чарльз Лютвидж До́джсон, який працював професором математики в Оксфорді.

Талановита людина талановита у всьому, тож крім математики та письменництва Чарльз захоплювався філософією, релігією, фотографією та малюванням.



Коли професорові виповнилося тридцять років, він уже був магістром, автором кількох книг з алгебраїчної геометрії та тригонометрії, викладачем математики у прославленому Оксфордському університеті. До того ж, зовсім недавно він прийняв церковний сан. Проте всі ці серйозності не відлякували від нього дочок ректора Лідделла. Навпаки, професор був частим гостем у їхньому домі, любив маленьких доньок ректора, особливо десятирічну Алісу. Зовсім не в дусі Гумберта з набоківської «Лоліти», але по-британськи поважно і пристойно.

Отже, у липні 1862 року професор Доджсон разом із сестрами Лідделл та молодим колегою, викладачем математики Робіном Даквортом, вирушив на пікнік на околиці Оксфорда. Спочатку вони спустилися на човні вниз річкою Чарвелл, а коли трохи зголодніли, причалили до берега і влаштували привал з чаюванням. Погода була чудова... А так як дівчатка Лідделл знали про чудову здатність професора математики на льоту вигадувати чарівні історії, то й цього разу йому не вдалося викрутитися.

Доджсону не довелося довго мучитися - благодатний матеріал був під рукою. У своєї улюблениці – Аліси Лідделл – він запозичив ім'я та відправив її до підземної Країни Чудес, де познайомив із Білим Кроликом та іншими дуже дивними жителями. Дівчата завмерли від захоплення. А професор сам не розумів, звідки в його голові з'явилися всі ці жахливі, зовсім нелогічні істоти. Увечері, коли історія була розказана до кінця, Аліса реальна попросила записати її, що професор і зробив – не міг він відмовити своїй улюблениці. Він подарував їй цей рукопис із власними малюнками через місяць, під назвою «Пригоди Аліси під землею».



Тоді, в 1862 році її творець навіть і не думав про те, щоб віднести рукопис у видавництво. «У мене й думки не було про видання, коли писав цю історію», – згадував він у передмові до факсимільного видання 1886 року. Є дві версії того, що відбувається. За однією з них ідею опублікувати «Пригоди Аліси під землею» Доджсону подав його друг – дитячий письменник Джордж Макдоналд. Іншою – «винуватцем» виявився письменник Генрі Кінгслі. Якось він зайшов у гості до ректора Лідделла і на столі в кабінеті випадково побачив рукописну книжку, яку Доджсон подарував Алісі. Відкривши її навмання, він був вражений і потім, не відриваючись, прочитав від початку до кінця.

Вже пізніше вражений Кінгслі на пару з Лідделлом довго вмовляли Доджсона опублікувати «Алісу...». Що й відбулося влітку 1865 року рівно через три роки після знаменного чаювання на березі річки Чарвелл. Трансформація відбулася і з її автором: після довгих лінгвістичних дослідів професор Доджсон перетворився на Льюїса Керролла.




Коментарі