П'єр Бомарше - видатний французький драматург і автор, який отримав світову популярність завдяки своїм безсмертним творам про безжурного Фігаро. Життя і творчість Бомарше можна вважати громадянським подвигом: його діяльність була протестом проти соціальних підвалин "старого ладу". Син ремісника - годинникаря і сам годинникар, він розпочав із того, що винайшов анкерний спуск у годинниковому механізмі (що свідчило про його талант механіка) і зміг захистити свій винахід, привласнений одним королівським годинникарем.
У 1773-1778 рр. Бомарше вів тривалий судовий процес із приводу спадщини зі своїм супротивником графом де Лаблашем. Цей процес, виграний ним урешті-решт, перетворився у боротьбу з королівським правосуддям і самим королем. Окрім того, в 1777 р. Бомарше заснував товариство драматургів, які в ті часи цілком залежали від книговидавців та акторів, і домігся визнання авторського права. Він віддавав усі свої сили та статки для того, щоб видати твори Вольтера, дві третини з яких були забороненими. У 1783-1790-х рр. йому справді вдалося видати зібрання творів Вольтера у 70 і 92 томах.
Активна громадська діяльність Бомарше постійно супроводжувалася літературною творчістю - і публіцистичною і художньою. Його відомий у всій Франції судовий процес відобразився у "Чотирьох мемуарах для ознайомлення зі справою П'єра Карона де Бомарше"(1773-1774), які мали великий успіх. У "Мемуарах" Бомарше піддав осуду всі форми гноблення, несправедливості та тиранії. Використовуючи свій полемічний талант і художнє обдарування, Бомарше написав "Мемуари" наче комедію: його супротивники змальовані як комічні персонажі, і сцени, в яких вони діють, також сповнені комізму.
Пізніше, після цілковитої перемоги, Бомарше написав філософський твір "Найпростіші думки про відновлення парламентів "у формі доповіді королю, де він сформулював свої політичні погляди.."
Художня творчість Бомарше значна і різноманітна. Надихнувшись народними фарсами, він писав т.зв. веселі "паради", в яких головні персонажі - простолюдини ("Жан - дурень на ярмарку", "Колен і Колетта", "Чоботи-скороходи" та ін.). У цих творах Бомарше критикує суспільні вади.
Не покладаючись більше на збанкрутілий "зворушливий" жанр, Бомарше рішуче змінив свою драматургічну орієнтацію, і з-під його пера виходила весела і життєрадісна опера з куплетами на італійські мелодії. "Севільський цирульник" - так назвав свій новий твір Бомарше - був поставлений у театрі лише три роки по тому, коли помер Людовік ХV.
У 1781 р. Бомарше закінчив продовження "Севільського цирульника". Нова п'єса називалася "Весілля Фігаро". "Весілля Фігаро" - це весела і яскрава комедія, побудована на безперервному чергуванні комічних положень та майстерно закручених інтриг.
Роки революції (1789-1794) стали важким випробуванням для драматурга, який стрімко втрачав популярність. Намагаючись реабілітуватися в очах вчорашніх шанувальників, він створив п'єсу "Злочинна мати, або Другий Тартюф", яка стала третьою заключною частиною драматичної трилогії про Фігаро.
Коментарі
Дописати коментар