Кольорові мрії літа

   Сьогодні у нашій бібліотеці, в рамках проєкту "Книжкове літо: читаємо, мандруємо, мріємо!" відбувся яскравий та захопливий  конкурс малюнків на асфальті "Кольорові мрії літа". Учасники із задоволенням втілювали свої творчі задуми, використовуючи кольорову крейду та власну фантазію.   Асфальт перетворився на справжню галерею дитячих мрій. Конкурс подарував дітям чудовий настрій, можливість проявити свої художні здібності та провести час у дружній атмосфері. Кожен малюнок був особливим та неповторним і в результаті усі ми отримали позитивні емоції та незабутні враження.

На смертний бій пішло три сотні...

На Аскольдовій Могилі

         Поховали їх -

        Тридцять мучнів українців,

       Славних молодих...

                          (П. Тичина "Пам`яті тридцяти") 

 29 січня в Україні відбувається вшанування пам`яті Героїв Крут. Бій під Крутами став символом героїзму молодого покоління за незалежність України.

У 1917 році постала Українська Центральна Рада та створена нею Українська Народна Республіка. Прихід до влади у Росії більшовиків становив загрозу для України. Вони прагнули встановити контроль над Україною. У грудні більшовицький уряд Росії (Рада народних комісарів) направив ультиматум Українській Центральній Раді. В ньому йшлося про виконання таких умов: дозволити переміщення більшовицьких військ із фронту на Дон і відмовитися від утворення Українського фронту. Українці відхилили вимоги і звинуватили росіян у розпалюванні ворожнечі. Раднарком, своєю чергою, оголосив Центральну Раду "в стані відкритої війни проти Радянської влади в Росії і на Україні."

7 січня 1918 року більшовики оголосили загальний наступ на Україну. У середині січня 1918-го вони встановили контроль майже на всьому Лівобережжі та просувалися на Київ. За таких умов 22 січня 1918 р. Українська Центральна Рада ІV Універсалом проголосила незалежність Української Народної Республіки.

28 січня у Бахмачі обидві радянські армії з`єдналися. Командував ними Михайло Муравйов. Проте вже наступного дня на станції Крути їхній наступ зупинили українські частини, до яких підійшло підкріплення - учні Київської юнацької військової школи імені Богдана Хмельницького та Помічного студентського куреня Січових стрільців (18 - 20-річні юнаки з Університету святого Володимира, Українського народного університету, Київської гімназії Кирила та Мефодія). Здебільшого вони були неготовими до військових дій і мали погане озброєння. До курсантів юнацької школи, студентів і гімназистів приєдналися близько 80 добровольців із підрозділів Вільного козацтва із Ніжина.

29 січня 1918 р. на залізничній платформі в Крутах перебувало до 520 українських вояків, юнаків і студентів, озброєних 16 кулеметами та однією гарматою. Росіяни вдесятеро переважали, мали бронепотяг та артилерію.

Військами УНР під Крутами командував Аверкій Гончаренко. Завдяки вигідній позиції і героїзму, українцям вдалося завдати росіянам значних втрат і стримати наступ до темряви. Потім, під тиском ворога, українські бійці організовано відступили до ешелонів і вирушили в бік Києва, руйнуючи під собою залізничні колії. Але одна студентська чота - 27 хлопців, заблукавши у темряві, повернулися до станції Крути, яка на той час уже була зайнята більшовиками. Вони потрапили в полон. Хлопців катували, а потім стратили. Згодом майже всіх героїв поховали на Аскольдовій могилі у Києві.

Українців під Крутами загинуло, за різними оцінками, 70-100 осіб. Втрати більшовицьких військ сягали 300 вояків.

Коментарі